сьміти — сьмію, сьмієш, Пр. Сміти, мати відвагу. Ой, як мі пахли компері; але м своїх не мав, а просити єм не сьмів … Словник лемківскої говірки
сьміґати — сьміґам, ґаш, Пр. Розмахувати чимсь, що викликає шум в повітрі. Пастух сьміґат си бичом на коровы … Словник лемківскої говірки
сьміх — сьміху, ч. Пр. Сміх; характерні звуки, утворені короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збуження … Словник лемківскої говірки
сьміятися — сьміюся, єшся, Пт. Сміятися; видавати сміх від радості, від веселощів, від нервового збуження … Словник лемківскої говірки
сьміятися до розпуку — Ол. Сильно сміятися, заходитися сміхом … Словник лемківскої говірки
сьміґа — ґы, ж. Пр. Пропелер у літака; крило у вітряка … Словник лемківскої говірки
сьміґус — ґуса, ч. Ол. Звичай обливання водою у великодні свята … Словник лемківскої говірки
сьмілец — льця, ч. Рс. Смільчак, сміливець; смілива людина … Словник лемківскої говірки
сьмітниско — ка, с. Пт. Смітник … Словник лемківскої говірки
сьмітюх — тюха, ч. Пр. Нечиста, нехлюйна людина … Словник лемківскої говірки
сьмітя — тя, с. Вр. Сміття, відходи … Словник лемківскої говірки
