справнішати — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
справніший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
справній — уміло вишикований, поставлений у бойові лави, розпорядливий (про людину) … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
справність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до справний 1). 2) Властивість за знач. справний 2), 3) •• Набра/ти спра/вності набути знань, навичок, умінь в якій небудь справі, професії тощо … Український тлумачний словник
справнішати — аю, аєш, недок., розм. Ставати більш справним (у 4, 5 знач.) … Український тлумачний словник
справність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
вислухувати — ую, уєш і вислухо/вувати, ую, уєш і рідко вислуха/ти, а/ю, а/єш, недок., ви/слухати, аю, аєш, док., перех. 1) Слухати все повністю, до кінця. 2) Слухаючи, визначати стан внутрішніх органів (серця, бронхів). || Визначати на слух справність деталей … Український тлумачний словник
звіряти — I я/ю, я/єш і рідко зві/рювати, юю, юєш, недок., зві/рити, рю, риш, док., перех. 1) кому, рідко перед ким. Правдиво, не криючись, повіряти кому небудь свої думки, плани, таємниці і т. ін. •• Звіря/ти ду/шу (се/рце) кому довірливо розкривати кому… … Український тлумачний словник
поправа — и, ж., діал. 1) Виправлення. || Можливість виправлення. 2) Справність … Український тлумачний словник
продзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док., продзво/нювати, юю, юєш, недок. 1) неперех. Док. до дзвонити 1). 2) перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що небудь. || безос. •• Продзвони/ти по душі/ церк. забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь… … Український тлумачний словник
справка — и, ж. 1) Зменш. до справа. 2) діал. Справність. 3) зах. Угода, мирова … Український тлумачний словник